Імпорт 3D моделі пристрою в EPLAN — це не так складно, як може здатися на перший погляд. Якщо ви хочете додати у проєкт корпус, ПЧ чи будь-яке інше обладнання у форматі STEP, але не знаєте, з чого почати — ця стаття для вас. Розповідаємо, де взяти моделі, як їх правильно імпортувати та на що звернути увагу, щоб усе працювало без проблем.

Де знайти 3D моделі для EPLAN: найпопулярніші ресурси

Щоб не малювати все з нуля, варто скористатися готовими 3D моделями від виробників. Ось перевірені платформи, де можна знайти пристрої у форматах STEP, SAT та інших, сумісних з EPLAN Pro Panel:

EPLAN Data Portal

• Опис: Вбудована у TIA Portal платформа з тисячами позицій — клеми, ПЧ, контактори, шафи тощо.
• Плюси: Автоматично інтегрується у проєкт; можна імпортувати не лише 3D модель, а й електричні властивості.
• Мінуси: Не всі виробники публікують 3D моделі, іноді є лише 2D або символи.
• Доступ: Прямо в EPLAN (потрібно інтернет-з’єднання та обліковий запис).

CADENAS (partcommunity.com)

• Опис: Один із найбільших ресурсів з 3D моделями промислових компонентів у різних форматах, включно з STEP.
• Плюси: Великий вибір, зручний пошук по брендах, безкоштовна реєстрація.
• Мінуси: Не завжди є коректні розміри або монтажна інформація.
• Сайт: https://b2b.partcommunity.com

TraceParts

• Опис: Ще один потужний каталог промислових компонентів у 3D.
• Плюси: Підтримка багатьох форматів, у т.ч. STEP, SAT, IGES.
• Мінуси: Не завжди є електротехнічна інформація.
• Сайт: https://www.traceparts.com

Вебсайти виробників

• Опис: Більшість відомих брендів, таких як Schneider Electric, Phoenix Contact, Siemens, Rittal, мають власні каталоги з 3D моделями.
• Плюси: Найточніші моделі, часто з монтажною інформацією.
• Мінуси: Потрібно реєструватися окремо для кожного ресурсу.

Grabcad

• Опис: Спільнота інженерів, де користувачі діляться своїми 3D моделями.
• Плюси: Є цікаві моделі, яких нема у виробників.
• Мінуси: Не завжди точні розміри або правильне позиціонування.
• Сайт: https://grabcad.com

Створення проєкту для макросів у EPLAN

Щоб створити власні 2D або 3D макроси, рекомендується працювати в окремому проєкті макросів. Це дозволяє краще організувати компоненти, уникати плутанини з основним проєктом та зручно зберігати і оновлювати макроси.

Кроки для створення проєкту макросів:

Створіть новий проєкт

File > New

Вказуємо назву проекту та шаблон на основі якого він буде створений

Міняємо тип проекту

Далі необхідно змінити тип проєкту на Macro project, щоб мати змогу створювати та зберігати макроси.

1. Перейдіть на вкладку "Properties".
2. У категорії Settings знайдіть властивість Type of project.
3. У полі Value змініть значення на Macro project (як показано на зображенні в червоній рамці).
4. Після внесення змін збережіть налаштування.

Імпорт 3D-моделі (на прикладі блока живлення Mean Well NDR-480)

У цьому прикладі ми використаємо готову модель блока живлення Mean Well NDR-480, яку можна безкоштовно завантажити з ресурсу GrabCAD.

Де взяти модель ?

Перейдіть за посиланням: Mean Well NDR-480 на GrabCAD

Завантажте модель у форматі STEP (.stp) — він найкраще підтримується в EPLAN Pro Panel

Якщо завантажується архів, розпакуйте його та знайдіть файл з розширенням .stp або .step.

Імпорт 3D-моделі 

Щоб імпортувати зовнішню 3D-модель у форматі .STEP, виконайте наступні дії:

1. Перейдіть до меню "Import"
   У головному вікні EPLAN натисніть [Import] у лівому боковому меню.
2. Обираємо розділ "Layout space"
   У секції Project data виберіть пункт Layout space — саме тут імпортуються 3D-графічні дані для монтажного простору.
3. Натискаємо "STEP"
   У правій частині вікна натисніть на пункт STEP з описом:
   "Import the 3D graphic data in the STEP format."
4. Виберіть файл STEP
   Відкриється провідник файлів, де слід обрати ваш .stp або .step файл, наприклад:
   MeanWell_NDR-480.STEP
5. Підтвердьте імпорт
   Після вибору моделі вона буде завантажена в монтажний простір проєкту. У вікні можна налаштувати параметри масштабування та позиціонування моделі.

якщо все правильно зробили, то має вийти як на скріні нижче

Примітка:
Імпортована модель може складатися з багатьох елементів (наприклад, якщо це була складальна модель із CAD), тому далі ми об'єднаємо її в один об'єкт.

Об’єднання всіх частин у цілісну 3D-модель

Після імпорту ми бачимо, що блок живлення Mean Well NDR-480 складається з десятків дрібних деталей (кришка, клеми, гвинтики тощо). Щоб EPLAN «сприймав» його як єдиний пристрій і не гальмував під час розміщення в шафі, варто з’єднати ці елементи в один суцільний об’єкт.

Щоб об’єднати всі частини моделі в один об’єкт, натисніть Ctrl + A для виділення всіх елементів, а потім на вкладці Edit → Graphic натисніть кнопку Unite та клацніть у будь-якому місці моделі для підтвердження об’єднання.

Коли модель стала цілісною, можна переходити до наступних кроків — визначення монтажної зони (Define Placement Area) та точки захвату (Define Handle), щоб EPLAN коректно позиціонував пристрій у шафі.

Визначення монтажної зони (Define Placement Area)

Монтажна зона — це область на 3D-моделі, яка визначає, де саме пристрій буде кріпитися до монтажної поверхні (наприклад, до DIN-рейки або стінки шафи).

Навіщо це потрібно:

• Щоб EPLAN міг коректно розмістити пристрій у 3D-монтажному просторі;
• Щоб забезпечити правильну орієнтацію та позиціювання під час автоматичної розкладки компонентів;
• Для уникнення помилок при перевірці колізій та формуванні монтажних креслень.

Без монтажної зони EPLAN не «розумітиме», як правильно закріпити модель, і вона може не вставлятися у шафу або зависати у повітрі.

Для цього йдемо в Insert > Placement area > Define і вибираємо площину яка буде прилягати до DIN-рейки.

На перший погляд це може бути непомітно, але модель має неправильну орієнтацію. Тому розвернемо її навколо осі Z на 90 градусів, щоб правильно розташувати для подальшої роботи.

Зміна орієнтації 3D-моделі

У нашому випадку модель хоч і виглядає пристойно, але «орієнтована» неправильно. І хоч у світі прийнято поважати різноманіття та гендерну рівність — EPLAN, на жаль, не такий терпимий до нетипових орієнтацій :) Тому нам доведеться вручну повернути модель у правильне положення.

Зазвичай для монтажу на DIN-рейку об'єкти мають стояти «вертикально» (тобто вісі X і Z мають відповідати монтажній площині). Якщо модель лежить на боці або вверх ногами — EPLAN може некоректно її розмістити або взагалі відмовитись вставляти її в шафу.

У цьому підрозділі ми повернемо модель навколо осі Z на 90°, щоб вона була готова до призначення монтажної зони.
 

Послідовність дій для повороту моделі:

1. Виділіть всю модель
   Натисніть Ctrl + A, щоб виділити всі частини моделі на сторінці.
2. Запустіть інструмент обертання
   У верхньому меню перейдіть до Edit → Rotate around axis
   (Редагувати → Обертання навколо осі)
3. Виберіть вісь обертання
   Клацніть по грані моделі, яка відповідає потрібній осі (наприклад, вісь Z для повороту по горизонталі).
4. Задайте точку обертання
   Оберіть будь-яку точку на моделі, через яку буде проходити обертання (зазвичай достатньо клікнути в центрі).
5. Введіть кут повороту
   Напишіть кут, наприклад 90 (або -90, залежно від напрямку), і натисніть Enter.

 

Визначення точки захвату (Handle)

Handle — це точка захвату моделі, яку EPLAN використовує як опорну при розміщенні пристрою у 3D-монтажному просторі. Саме за неї компонент «прилипає» до монтажної площини чи DIN-рейки під час вставки.

Навіщо це потрібно:

• Щоб точно позиціонувати пристрій у шафі;
• Для зручного перетягування моделі під час компонування;
• Щоб уникнути зміщень або перекосів при автоматичному розміщенні.

Якщо не вказати handle, EPLAN використовуватиме випадкову точку, і пристрій може вставлятись некоректно — наприклад, «висіти» у повітрі або западати в монтажну поверхню.

Послідовність дій для вставки точки захвату (Handle)

1. Поверніть модель зручною стороною
   Обертайте 3D-модель так, щоб було зручно вибрати місце для точки захвату (зазвичай — фронтальна або бічна грань пристрою).
2. Перейдіть до вставки точки захвату
   У меню натисніть:
   Insert → Mounting aids → Handle
   (Вставка → Монтажні допоміжні елементи → Точка захвату)
3. Встановіть точку
   Клацніть по одному з доступних квадратів на моделі — це допустимі позиції для розміщення handle.
   Я рекомендую обирати центр лівої сторони, щоб модель зручно ставилась на DIN-рейку.

 

Генерація макросу

Після того як ми повністю підготували модель (орієнтація, об’єднання, монтажна зона, handle), можемо згенерувати 3D-макрос. Але перед цим варто внести кілька важливих налаштувань, щоб макрос було легко знайти та використовувати у майбутньому.

Перед генерацією макросу:

1. Відкрийте властивості об’єкта
   Виділіть модель на сторінці та натисніть Alt + Enter або клацніть правою кнопкою миші → Properties.
2. Заповніть ключові поля:
   Macro: Name — задайте унікальну назву макросу (наприклад: NDR-480-24)
   Macro variant — якщо ви плануєте мати кілька варіантів (наприклад, з/без отворів, з монтажем на DIN чи панель), вкажіть відповідну позначку (наприклад: A, DIN, FLAT тощо)
3. Перейменуйте сам макрос
   Якщо на сторінці макросу відображається стандартна назва типу Page 001, її варто змінити на щось зрозуміле, наприклад: NDR_480_macro. Це значно полегшить пошук у дереві проєкту.

Якщо у властивостях об'єкта відсутні поля Macro: Name або Macro variant, просто натисніть кнопку + вгорі вікна властивостей та додайте пункт Function definition — після цього потрібні поля з’являться.

Генерація макросу

Після того як усі властивості задано, і модель підготовлена, переходимо безпосередньо до створення макросу.

Кроки:

1. Перейдіть у верхнє меню Master data → Macros → Generate automatically
2. У вікні, що з’явиться, переконайтесь, що сторінка або об'єкт, який ви хочете зберегти як макрос, виділений.
3. Натисніть OK — EPLAN автоматично створить макрос на основі даних, які ви щойно вказали у властивостях.

Результат:
Файл макросу буде збережено у вказаному шляху, і його можна буде використовувати в інших проєктах для вставки в проект ProPanel.

Підсумок: базовий 3D-макрос готовий

На цьому етапі ми завершили створення базового 3D-макросу пристрою. Ми пройшли весь мінімально необхідний шлях — від імпорту STEP-файлу до генерації готового макросу, який можна вставляти в монтажний простір для компонування шафи.

У цьому прикладі ми не розглядали додаткові аспекти, такі як:

• Connection points (точки підключення) — для автоматичної генерації з'єднань і маршрутів проводки;
• Drilling patterns (свердлильні шаблони) — для підготовки виробничих креслень;
• Function templates — для повної інтеграції з електросхемами.

Але навіть без них цього цілком достатньо, щоб:

• вставляти пристрої у шафу в 3D;
• компонувати обладнання по DIN-рейках чи монтажних панелях;
• перевіряти колізії, габарити та логіку розміщення.

---

У наступних статтях ми розглянемо:

• як створити 2D-макрос для вставлення пристрою в електросхему;
• як об'єднати 2D і 3D макроси, створити повноцінний функціональний пристрій і додати його до бібліотеки.

Тобто ви зможете створювати не просто моделі, а повноцінні компоненти, які інтегруються в усі частини вашого проєкту — від принципової схеми до 3D та звітів.

Слідкуйте за оновленнями ;)